Статевий цикл його стадії

Статевий цикл його стадії thumbnail

1.Стадія
збудження
-проявл.характерними
ознаками(феноменами):

-тічка(сильна
гіперемія і підвищ.секреція залоз гені
талій самки,виділення велик.кільк.слизу,Верхн.шар
епітелію зроговіває і клітини
відшаровуються.ШийкаМ.відкривається.Слиз
спочатку чистий, потім мутніє. За ступенем
розкриття ШМ та клтю слизу розрізн.
Перший, другий та третій ступінь тічки)

заг.збудження
(занепокоєння,лякливість,зниж.апетиту,
потяг до самця(плигає на нього або на
інших самок)не дозволяє робити на себе
садку.

-статева
охота
(позитивна
р-я самки на самця,намагається наблизитись
до нього,допускає садку і стат.акт
Рефлекс нерухомості(підіймає хвіст,вигинає
спини,скороч.м’язи стискача стат.щілини
і присінку,допускає коїтус)

-овуляція-заверш.дозрівання
фолікула з проріванням його та витіканням
фолік.рідини з яйцеклітиною

2.
Стадія
гальмування
.-послабл.ознаки
збудж,згасає тічка,у ст..орг. ознаки
інволюції(згасає охота,потім
ст..збудження,потім тічка)агресивне
ставлення до самця,в яєчнику що овулював
утв.жовте тіло.

3.Стадія зрівноваження
-сформ.жовте
тіло стає тимчасовою залозою ве.секреції,що
виробл.прогестерон.Тварина байдужа до
самця

30. Плацентарна недостатність, або фетоплацентарна недостатність

Синдром,
обумовлений морфофункцюнальними змінами
у плаценті, результат складної реакції
плода і плаценти на різні патологічні
стани материнського організму.

При
цьому спостерігається комплекс порушень
функцій плаценти, які лежать в основі
патології плода і новонародженого.

Причини. Порушення
формування і дозрівання плаценти у
тварин із 
патологією ендометрію, попередніми
абортами, запальними захворюваннями
матки, з яєчниково-гіпофізарними
розладами (гіпофункція яєчників,
гіпофункція жовтого тіла), різними
ускладненнями вагітності (гестоз,
захворювання нирок, серцево-судинної
системи).

Види
плацентарної недостатності:

— первинна
плацентарна недостатність
 виникає
при формуванні плаценти, у період
імплантації, раннього ембріогенезу і
плацентаціі; закінчується абортом;

— вторинна
плацентарна недостатність
 розвивається
при вже сформованій плаценті під впливом
екзогенних відносно до плода чинників,
які походять від організму матері.
Частіше виявляється у другій половині
вагітності і при включенні відповідних
компенсаторних ме­ханізмів вагітність
зберігається.

За
клінічним перебігом:

— гостра
плацентарна недостатність виявляється
інфарктами і від­шаруванням плаценти,
які викликають загибель плода і
переривання вагітності. Вважається, що
виключення з кровообігу більше 10 % площі
плаценти є для плода станом риску, а
більше 30 % є несумісним із жит­тям
плода,

— хронічна
плацентарна недостатність
 зустрічається
часто і буває відносною (при збереженні
компенсаторних реакцій у плаценті) і
абсо­лютною (при ушкодженнях плаценти
дистрофічного, циркуляторного і
запального характеру, у випадку
відсутності компенсаторно-пристосу­вальних
реакцій хоріона на тканинному рівні).
Хронічна плацентарна недостатність
має найбільше значення у розвитку
гіпотрофії плода.

Клінічні
ознаки:

— уповільнене збільшення розмірів
матки, яке не відповідає строку вагітності,
— утробна гіпоксія і гіпотрофія плода,
збільшення кількості мертвонароджених,
— зменшення площі і маси плаценти.

Діагноз
можливо встановити тільки на підставі
радіоімунологічного дослідження
стероїдних і гонадотропних гормонів.
За концентрацією пла­центарних
гормонів (ПЛ і прогестерону) роблять
висновок про функцію плаценти, а
концентрація фетальних гормонів
(естрогенів) більше відоб­ражає стан
плода Найінформативнішим показником
стану фетоплацентарної системи є
плацентарний лактоген (ПЛ).

Розробляється
ультразвукова діагностика

В.
П. Кошовий запропонував експрес-діагностику
плацентарної недостатності шляхом
дослідження клітинного складу вагінального
мазка вагітної тварини (кольпоцитоскопії).
Вона проводиться для оцінки стану плода
у період вагітності і для діагностики
утробної гіпотрофії. При фізіологічному
перебігу вагітності усі клітини мають
чітку структуру і інтенсивно забарвлену
цитоплазму. При гіпотрофії спостерігається
цитоліз, слабке забарвлення ядер і майже
непомітне забарвлення цито­плазми.

Розробка
методів діагностики плацентарної
недостатності дає можливість проводити
своєчасну корекцію фетоплацентарної
недостатності.

Источник

Статевий цикл – це складний нейрогуморальний ланцюговий рефлекторний процес, за якого відбувається комплекс морфологічних та функціональних змін у статевих органах і усьому організмі самки, спрямованих на створення сприятливих умов для відтворення, протягом від однієї до наступної стадії збудження. 

Розвивається статевий цикл у корів у три стадії: збудження, гальмування і зрівноваження.
Стадія збудження характеризується чотирьома феноменами: тічки загального збудження, охоти і овуляції.
Ознаками тічки є: помірний набряк статевих губ,

почервоніння слизової оболонки переддвер’я піхви і власне піхви, виділення слизу із статевої щілини. На початку тічки він прозорий і виділяється в невеликій кількості. Його добре помітно на кінці хвоста або на підлозі, коли тварина лежить у стійлі. По середині періоду тічки слиз стає скловидно-прозорим, шнурами виділяється з статевих шляхів. У кінці тічки кількість слизу зменшується, він набуває в’язкої консистенції і мутніє. У 52,8 % тварин у ньому спостерігаються включення пухирців повітря.
Тривалість тічки у корів складає 2–3 доби; від початку стадії статевого збудження до овуляції (рис. 1).

Trivalіst fenomenіv stadії zbudzhennja statevogo ciklu
Рисунок 1 – Тривалість феноменів стадії збудження статевого циклу

Через 6–49 годин від початку тічки під впливом високої концентрації естрогенів виникає загальне збудження, яке характеризується змінами загального стану організму. В цей період у тварин відмічають прискорення дихання і серцебиття, підвищення температури тіла, часте сечовипускання. Корови стають неспокійними, часто проявляють агресивність відносно тварин нижчого класу ієрархії, а інколи й відносно тварин вищих рангів, інтенсивно облизують себе та інших тварин, часто мукають, лягають, піднімають хвіст, обнюхують статеві органи і сечу інших корів, ходять за іншими коровами, стоять біля них і часто кладуть голову на їх спину, чи крижі, стрибають на них та дозволяють їм стрибати на себе.

За одну стадію збудження на корову здійснюється близько 56 (3–104) сплигувань, що є причиною появи у неї саден у ділянці кореня хвоста, крижів і маклаків. Самки з ознаками статевого збудження проявляють локомоторний рефлекс, обнюхують статеві органи самців, інколи намагаються стрибати на них. При обнюхуванні сечі і статевих органів самки стоять нерухомо, голову тримають горизонтально, інколи водять нею з боку в бік, витягують шию, верхню губу загортають догори (реакція Флемена). В цей період корови відходять від бугаїв при спробі плигати на них. Якість молока змінюється і при випоюванні телятам може з’являтися проносна дія.

Тривалість статевого збудження змінюється залежно від пори року і має деякі породні особливості. У корів молочних порід цей феномен продовжується від 13 до 36 годин.

Установлено також зв’язок між кількістю тварин у стадії збудження і її тривалістю: коли статеву активність проявляла одна корова – ознаки статевого збудження реєстрували протягом 11,6 год, а коли в охоті одночасно перебували більше 7 тварин – тривалість статевого збудження збільшувалася до 17,1 год. У зв’язку з тим, що найбільша кількість естрогенів виділяється перед та на початку статевої охоти, феномени загальної реакції у цей час проявляються найбільш яскраво.

Статева охота у корів настає через 6–12 годин після появи ознак статевого збудження і характеризується позитивною сексуальною реакцією самки на самця (рис. 2).

Projav refleksu neruhomostі
Рисунок 2 – Прояв рефлексу нерухомості

Корова прагне до бугая, приймає позу для статевого акту і допускає його. В момент коїтусу корова в охоті стоїть нерухомо, приймаючи стійке положення. Статева домінанта досягає кульмінаційного розвитку і пригнічує харчові рефлекси та збільшує рухливість тварин. На початку охоти спостерігається збільшення граафового фолікула в яєчнику, він має щільну, тугу консистенцію, а в другій половині спостерігається його флуктуація.

Під впливом передовуляторного піку ЛГ в граафових міхурцях збіль-шується синтез гіалуронідази та простагландинів. Вони підвищують продукування та активність протеолітичних ферментів, зокрема колагенази і плазміну. Що забезпечує відокремлення яйценосного горбика від стінки, а також лізис і стоншення стінки фолікула з утворенням стигми. Під впливом цих змін та наростання відносного вакууму в черевній порожнині, що створює перепад тиску між внутрішнім середовищем граафового міхурця та черевною (тазовою) порожнинами відбувається овуляція – розрив стінки граафового міхурця з виходом зрілої, здатної до запліднення яйцеклітини разом з оточуючими її фолікулярними клітинами і рідиною на бахромку яйцепроводу. У корів овуляція не співпадає з статевою охотою і відбувається спонтанно через 24–33 години після початку або через 10–15 після закінчення статевої охоти. Іноземні автори, орієнтуючись на прояв “рефлексу нерухомості”, знайшли, що овуляція відбувається через 27,6±6,0 годин від початку його прояву. У молодих корів (до 7 років) овуляція здебільшого (68,2 %) відбувається у правому яєчнику, а у корів старше 7-ми років – у лівому (80 %).

Читайте также:  Сестринское дело цикл функциональная диагностика

Після овуляції стадія збудження змінюється стадією гальмування статевого циклу. Симптоми статевого збудження в цей час зникають, а ознаки тічки значно зменшуються. Слизова оболонка переддвер’я піхви набуває блідо-рожевого кольору, тічковий слиз стає в’язким, мутнуватим, його кількість значно зменшується, а набряклість зникає.

Стадія врівноваження статевого циклу характеризується повною відсутністю ознак тічки, охоти та загальної реакції.

БАБАНЬ О.А., канд. вет наук, консультант-менеджер ТОВ «Текро»

Источник

План 1. Визначення статевого циклу.

2. Схема статевого циклу.

Характеристика стадій статевого циклу.

ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ

А) СТАДІЯ ЗБУДЖЕННЯ — це стадія (від 1 до чіткого проявлення ознак або 12 днів) рефлексів статевого циклу, які одержали назву — феноменів (тічки, загальної реакції, охоти, овуляції).

У самок змінюється склад крові і молока. Всі рефлекси слабіють до повного їх згасання, включаючи харчовий. Головна особливість стадії — це перевага явищ еволюції або проліферативних процесів в статевій та інших систем.

Тічка — процес виділення слизу з статевих органів, як результат складних морфологічних змін в статевому апараті.

Розрізняють 4-и фази тічки:

А) фаза рівноваги (анеструм) — шийка закрита, при мікроскопії мазка знаходять слиз, лейкоцити, клітини плоского багатослойного епітелію;

Б) фаза підготовча (проеструм) — проліфар, процеси виражені чітко. Сильна гіперемія всіх відділів статевого апарату. Розростаються залози всіх слизових оболонок статевого апарату при мікроскопії мазка — клітини плоского багатослойного епітелію і лейккоцити.

В) фаза тічки (еструм) — сильна гіперемія і набряк статевих органів, шийка відкрита, виділяїться слиз з домішками крові, в мазку — в піхвовому — маса лусочок і безядерних клітин.

Г) фаза післятічкова (метеструм) — характерна інволюція статевого апарату. Послаблена гіперемія і набряк. Шийка закривається. Слиз не виділяїться. У піхвовому мазку в основному ядерні клітини і лусочки з великою кількістю лейкоцитів. Тічку слід розглядати як процес виділення слизу і самоочищення статевого апарату на всьому його протязі — підготовка до прийому зиготи.

Загальна реакція — загальне статеве збудження — це прояв більш або менш чіткого вираження загальної реакції самки, яке характерзується неспокоєм, відмовою від корму, іноді злобністю, зниженням молочної продуктивності.

Охота — це позитивна реакція самки на самця, яка виявляється в характерній поведінці самки в присутності самця, устремлінні наблизитися і можливості природного осіменіння..

Розрізняють 3-и ступеня охоти.

1. Перший ступінь — тільки підпускаї самця.

2. Другий — допускаї самця до природнього осіменіння.

3. Третя — відбій.

Овуляція-

Фази овуляції:

1. передовуляційна

2. овуляції

3. післяовуляційна

4. Врівноваження.

Б) CТАДІЯ ГАЛЬМУВАННЯ — це стадія послаблення ознак (феноменів) статевого

Циклу(1-3 дні). Замість охоти — відбій.

Тварина заспокоюїться і молочна

Продуктивність відновлюїться.

В) СТАДІЯ ВРІВНОВАЖЕННЯ — стадія відсутності ознак (феноменів) статевого циклу (5 — 12 діб)

4. КЛАСИФІКАЦІЯ СТАТЕВИХ ЦИКЛІВ.

А) Повноцінні і неповноцінні (анесстральний, ареактивний, алібідний, ановуляторний).

Б) Синхронний і асинхронний — повноцінний статевий зі стиснутими в часі феноменами або розтягнутий.

В) Ритмічний і неритмічний (аритмічний) — при настанні статевої зрілості і проявленні першого статевого циклу, в подальшому статеві цикли повторюються у самок протягом всього статевого життя, тобто до старості, коли статева циклічність припиняється. Такий стан одержав назву клімактеричного періоду, клімаксу або старечої неплідності.

СТАТЕВЕ ЖИТТЯ — це комплекс статевих циклів, так як в нормі кожен статевий цикл повноцінний, який супроводжується осіменінням, заплідненістю, вагітністю і родами.

Поліциклічні — стадія врівноваження коротка.

Моно — і дициклічні — стадія врівноваження тривала.

Перехідні форми —

Статевий сезон —

А. Німфоманія — Б. Анафродизія

5. ФАКТОРИ ВПЛИВАЮЧИ НА СТАТЕВИЙ ЦИКЛ.

Ритм статевих циклів обумовлені взаємодією нервової і

Послідовність феноменів гуморальної систем

Взаємозв’язок феноменів

А) Зовнішні фактори Б) Внутрішні фактори

корм ЦНС і гуморальна система

світло Гонадотропні Гонадальні

самець ФСГ Естрогени

ЛГ Прогестерони

ЛТ

АКТГ

ТТГ

СТГ

Кора головного мозку

Гіпоталамус

(Релізангфактор, релізінггормон)

Гіпофіз

стимулює

Естрогени викликають тічку

Ст. ріст. і розв. ФСГ і загальну реакцію і охоту

Фолікулів гальмуї

Викликаї овуляцію ЛГ Гальмує

І утв. жовтого тіла

стимулює 1) готує слизову

Стимул. функцію Прогестерол оболонку матки

Жовтого тіла і ЛТГ до закріплення

Молокоутворення стимулює зародку і відпов.

(лактогенний) норм. протіканню

вагітності

2) готують молочну залозу до лактації

ФСГ і ЛГ (при співвідношенні 1:10) — викликають овуляцію і утворення жовтого тіла.

6. Значення статевого циклу.

Розглядати вцілому і частково повноцінного

1) Створення сприятливих умов для виживання і переміщення сперми

2) Сприяї заплідненню

3) Підготовка сприятливих умов в статевому апараті для закріплення зародка (зиготи)

4) Дозволяї своїчасно виявляти тварин в охоті і проводити штучне плодотворне осіменіння

5) Дозволяї регулювати відвторну функцію всіх самок с/г тварин і планово отримувати приплід

6) Дозволяї регулювати час пологів згідно пори року, економічності цілеспрямованості для господарств, фізіологічного стану маточного поголів’я і т. д. (турові опороси, турові охоти, сезонні розтели, ритмічні пологи протягом року і т. д.)

7) Дозволяї профілактувати різні форми неплідності і яловості, малоплідність

8) Цілеспрямовано вести селекційно-племінну роботу

9) Своїчасно поновляти маточне стадо, вводячи в систему відтворення молодих тварин

7. СТАТЕВІ ЦИКЛИ САМОК РІЗНИХ ВИДІВ (видові особливості)

КОРОВИ І ТЕЛИЦІ

Тривалість циклу — 18-22 діб

1-а стадія збудження через 18-25 днів (через 30 днів неплідності)

Ст. збудження тічка — від 1 до 5 діб

I. 3-5 днів Заг. реакція — від 1 до 5 діб майже одночасно

Охота — від 3 до 36 годин в середньому 16-17 год.

Овуляція — через 10-15 годин після закінчення охоти

Формування стадії збудження

1) спочатку тічка, заг. реакція, охота і овуляція

2) заг. реакція, тічка, охота, звідси синхрон. і асинхрон.

II. Ст. гальмавання — 1-3 діб

III. Ст. рівноваги — 6-14 діб

КОБИЛА

Тривалість — 20-21 доба

1. Ст. збудження в нормі 1-а ст. збудження — на 7 -12 добу

6 — 12 діб після пологів

Тічка — 5-10 діб

Заг. реакція — 5-10 діб

2. Ст. гальмування-2-8 діб

3. Ст. рівноваги -4-17 діб Охота — 2-12 діб

Овуляція — в кінці охоти

Формування стадії збудження

1) Всі феномени можуть проявитися майже одночасно

2) У інших тічка, заг. реакція, охота, овуляція

3) У інших — інтервали між окремими феноменами до 12 і більше діб.

ВІВЦЯ І КОЗА

(поліциклічні з статевим сезоном)

Протяжність — 14-19, частіше 16-17 діб

1-а стадія збудження через 4-6 місяців

Тічка — 1-2 діб

Заг. реакція — 1-2 діб

Охота — 2-20 годин до 33-38, 41-55 годин, в середньому 48 годин, в залежності від зони, кліматичних умов і породи

Овуляція — через 27-31 годин від початку охоти

СВИНЯ

(поліциклічне)

Тривалість — 20-21 доба

1-а ст. збудження — на 4-5 день після

Тічка — 5-7 діб

Заг. реакція — 5-7 діб

Охота — від 3 годин до 3 діб

Овуляція — звичайно через 24 години від початку охоти (в розгар, в кінці і після закінчення охоти)

СОБАКА

(моноциклічне)

Ст. збудження — гон тривалість — 3-6 місяців весна і осінь

Тривал. ст. збудження — 8-14 діб

Тічка (пустовка)- 8-14 діб

Загальна реакція — 8-14 діб

Охота — 1-3 дні і починаїться частіше всього на 9-13 день після початку тічки (пустовки)

Овуляція — в кінці тічки (буваї розтягнута, що частіше спостерігаїться суперфекундаціїю)

КРОЛЬЧИХА

(ні полі-, ні моно-, дициклічне)

1) Cтатевий цикл. розглядають як особливий сексуальний стан, який триваї 6-7днів

2) Охота не пов’язана зі стадіями статевого циклу

3) Допускають самців в любий день статевого сезону

Овуляція через 10 годин після статевого акту

8. Методи діагностики феноменів стадій збудження стаевого циклу (розказати)

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна

Студєнцов А. П., Шипілов В. С. “Ветеринарне акушерство і гінекологія”, М.: Колос, 1980

Читайте также:  Восстановление менструационного цикла после отмены противозачаточных

Акатов В. О. Булгаков М. М., Звєрєва Г. В., Суботіна Л. Г. Практикум по ветеринарному акушерству, гінекології і штучному осіменінню сільськогосподарських тварин, М.: Колос, 1973

Карпов В. А. Акушерство і гінекологія дрібних тварин, — Л.:Роспроміздат, 1990

Акатов В. А., Кононов Г. А, Поспелов А. И. Ветеринарное акушерство и гинекология Л.: Колос, 1977

Додаткова

Родін І. І.,Тарасов В. Р., Якимчук Практикум по акушерству, гінекології і штучному осіменінні сільськогосподарських тварин

Харенко М. І., Черненко М. В. Біотехніка розмноження свиней, — К.: Ветінформ, 1996

Петров В. О., Мусієнко В. Ф., Іванніков О. О. Основи електропунктурної рефлексотерапії великої рогатої худоби

Яблонський В. А.Практичне акушерство, гінекологія і штучне осіменіння с. г. тварин, — К.: Урожай, 1995

Метки: заплідненость

Источник

Менструальний цикл – це сукупність морфологічних і фізіологічних змін в організмі жінки від однієї менструації до наступної. Менархе (перша менструація) виявляється у період статевого дозрівання, переважно у віці 12-14 років, інколи значно раніше (у 9-10 років) або пізніше (15-16 років). Незалежно від національності, середня тривалість менструального циклу (від першого дня попередньої до першого дня наступної менструації) складає у 75% випадків 28 діб, що відповідає одному місяцеві за місячним календарем.

Після 45 років життя порушується регулярність менструальних циклів, а потім вони зовсім зникають, тобто починається менопауза.

Регуляція менструального циклу здійснюється гіпоталамусом, гіпофізом і яєчниками. Генератором менструального циклу є яєчники, тому їх часто називають “таймером” – “біологічним годинником” циклу.

Під час менструального циклу процеси відбуваються у яєчнику (оваріальний цикл, що має фолікулярну та лютеальну фази) та у матці (маточний цикл, що поділяється на менструальну, проліферативну та секреторну фази).

Оваріальний цикл (зміни у яєчнику).

Фолікулярна фаза. Під впливом фолікулостимулюючого гормону починають розвиватися кілька (до 15) первинних фолікулів, які містять овоцити першого порядку. Домінувати один фолікул із поміж них починає з 7-го дня менструального циклу, решта фолікулів дегенерують(явище атрезії). У домінуючому фолікулі, діаметр якого досягає 20-28 мм, розмножуються фолікулярні клітини, які завдяки впливу лютеїнізуючого гормону синтезують естрогени (їх у фолікулярній рідині у 13000 разів більше, ніж у крові). Значне зростання кількості естрогенів забезпечує гіперплазію слизової оболонки матки, підвищення рН верхньої частини піхви, розширення каналу шийки матки, розрідження її слизу.

Збільшення естрогенів у крові є передумовою овуляції, крім того, вони протягом з 4 до 11 днів циклу зумовлюють зменшення рівня фолікулостимулюючого гормону, але не впливають на кількість лютеїнізуючого. Максимального значення рівень естрогенів у крові досягає за три доби перед овуляцією, саме в цей час вони стимулюють синтез обох гонадотропних гормонів гіпофіза. Цей позитивний зв’язок між синтезом естрогенів і лютеїнізуючого гормону є характерним лише в передо-вуляційний період (Е. Knobil,1972).

Лютеїнова фаза. У зрілому фолікулі, який ще називають граафовим міхурцем, відбувається перше поділення мейозу, завдяки йому з овоциту першого порядку виникає овоцит другого порядку. Після розриву стінки фолікула (овуляції, яка відбувається переважно на 14 день циклу) овоцит, оточений шаром клітин, потрапляє до маточної труби у черевній порожнині. В цей час він містить гаплоїдний набір хромосом (22 соматичні і 1 статеву, але кожна має по 2 молекули ДНК). Утворення власне зрілої яйцеклітини відбудеться лише тоді, коли овоцит завершить другий мейотичний поділ, а саме під час проникнення до нього спермія. Після цього чоловіча та жіноча гамети (від gamete – дружина та gametes – чоловік) зливаються та утворюється зигота (від zigotos – з’єднаний разом).

Після овуляції рівень лютеїнізуючого гормону знижується, а на місці розірваного фолікула під впливом пролактину формується жовте тіло. Воно, аналогічно домінуючому фолікулу, стає головною структурою яєчника, гальмує ріст і розвиток інших фолікулів, виробляє переважно прогестерон, а не естрогени. Прогестерон гальмує синтез гонадотропінів та підтримує стан готовності слизової оболонки матки до перебігу вагітності. Найбільш сприятливі умови для прийому маткою зиготи створюються на 7 добу після овуляції. Якщо запліднення не відбулось, то овоцит другого порядку гине у яйцепроводі, жовте тіло ще зберігається 10-14 днів, але зменшується і натомість залишається невеликий рубець. Зменшення синтезу прогестерону за принципом зворотного зв’язку викликає більше утворення фолікулости-мулюючого гормону, тому розпочинається новий цикл, а закінчується лютеїнова фаза менструацією.

Якщо ж зигота виникла і закріпилась у матці, тобто при вагітності, жовте тіло продовжує рости, досягає у діаметрі 2-3 см. Підтримується функціонування жовтого тіла завдяки хоріонічному гормону, який синтезується плацентою, а за своєю активністю схожий на лютеїнізуючий гормон.

Вплив прогестерону на центр терморегуляції зумовлює циклічні коливання внутрішньої температури тіла жінок. Так, протягом лютеїнової фази температура на 0,6-0,8°С вища, ніж під час фолікулярної, зростання починається через 1-2 доби після овуляції, коли утворюється жовте тіло, клітини якого синтезують прогестерон.

Маточний цикл (зміни у матці).

Менструальна фаза. Відбувається через зниження рівня гормонів яєчника (естрогенів та прогестерону), тому спостерігається звуження судин, погіршення кровозабезпечення слизової оболонки матки, її епітеліальний шар гине, залишаючись без поживних речовин. Потім судини розширюються, крові надходить більше, і разом із нею видаляються загиблі клітини назовні завдяки посиленню інтенсивності скорочення м’язів матки.

Проліферативна фаза. За часом співпадає з фолікулярною фазою оваріального циклу, тому що пов’язана із впливом естрогенів. Проходить інтенсивне розмноження клітин слизової оболонки, яка значно потовщується, утворюється кислий секрет із рН=4,5-5.

Секреторна фаза. За часом співпадає з лютеальною фазою оваріального циклу. За впливу прогестерону розростаються та утворюють багато слизу трубчаті залози слизової оболонки матки.

Менструація триває 3-5 днів, вона фактично завершує жіночий статевий цикл, проте традиційно з неї цикл починають.

Статева поведінка – це комплекс складних фізіологічних, психологічних та поведінкових реакцій, пов’язаних із статевою функцією. В його прояві беруть участь майже всі системи органів людини. Статевий акт є елементом статевого циклу – це власне злягання (коїтус), це дует двох рівноправних людей, поєднаних любов’ю. Протягом багатьох століть у європейській і християнській цивілізації закріпилось надумане уявлення, що статевий цикл – це лише введення статевого члена у піхву та пов’язані з цим дії. Насправді це не так. Для закоханих людей сексуальним є все, що поєднує їх, а саме перебувати разом, спати, відпочивати, читати, відвідувати заклади культури тощо.

3. Фрейд вважав сексуальні відносини головним фактором мотивації всіх аспектів поведінки людини. Одним із найважливіших досягнень 3. Фрейда є створення теорії психосексуального розвитку людини. Він вважав, що основна причина всіх неврозів – це порушення психологічного характеру, які базуються на сексуальних відносинах, тому для їх лікування створив метод психоаналізу.

У сексуальному житті людини важливу роль відіграють ерогенні зони – ділянки шкіри і слизових оболонок, подразнення яких викликає статеве збудження або підсилює його.

Вони поділяються на генітальні, пов’язані зі статевими органами, і екстрагенітальні (слизова ротової порожнини, губи, язик, шкіра сідниць, внутрішній край підошви, внутрішня поверхня стегна, мочка вуха тощо). Чоловікам властиві переважно генітальні зони, а у жінок поширені обидві групи.

У чоловіків і жінок статевий цикл включає чотири фази, які змінюють послідовно одна одну. Перша фаза – наростання статевого збудження, друга – підтримання статевого збудження на одному рівні (плато), третя –оргазм, четверта – розслаблення.

Ці фази неоднаково проявляються у різних людей, що пов’язано з їхніми індивідуальними особливостями, але фізіологічний прояв сексуальної реакції більш виразний у жінок. Жінки, як правило, більш сексуальні, ніж чоловіки, тому що мають більшу кількість ерогенних зон, особливо екстрагенітальних.

Оргазм (від о^&о – горю пристрастю) – це кульмінація статевого акту, в якій бере участь весь організм людини. Це найбільш висока насолода, яку може відчути людина. У чоловіків оргазм завжди завершує статевий акт, але лише 30% жінок регулярно насолоджуються оргазмом. У чоловіків оргазм досягається завдяки еякуляції.

Читайте также:  Пушкин цикл повести белкина дубровский читать

Вважається, що мозок внаслідок статевого акту посилено виробляє ендорфіни та енкефаліни (ендогенні опіоїди), які володіють наркотичними властивостями, подібно до опію, морфію, тому вони відіграють важливу роль у поведінці людини та здатні впливати на вегетативні процеси її організму.

Комбінація кохання й задоволення робить секс важливим заходом боротьби зі стресом та його руйнівною силою на серце, кровообіг, імунну систему.

Секс часто називають квінтесенцією всіх людських почуттів, відносин, настрою, бажань. Це шлях взаємозбагачення партнерів, коли кожен дає іншому відчути, що саме йому приємно, а що ні.

Основною біологічною метою людської сексуальності, крім самореалізації, є народження дітей. Репродуктивна система жінок суттєво впливає на процеси старіння їхнього організму.

Американський сексолог Д. Бенкрофт вважає, що однією з важливіших функцій людської сексуальності (крім репродуктивної) є збереження сім’ї, тому що статеве задоволення закріплює бажання залишатись разом, створює надійний емоційний фон. Створити сім’ю і зберегти її – це не лише велике щастя, але й велике мистецтво.

Лібідо – це психічна енергія статевого прагнення, яка пов’язана з любов’ю.

Згідно з дуалістичною теорією Фрейда, людина має два основні інстинкти – до життя (ерос) і до смерті (та-натос). Лібідо, як вираз еротичної енергії, протистоїть руйнівній силі прагнення смерті. Сексуальність є невід’ємною частиною особистості людини.

Фази формування лібідо:

1) понятійна, коли під час гри у статеворольові ігри діти усвідомлюють наявність відмінностей між людьми різної статі;

2) романтична, коли виникають фантазії, бажання подобатись іншим;

3) еротична, коли виникає цікавість до всього, пов’язаного зі статевими відносинами;

4) сексуальна, коли з’являється бажання до статевих відносин із партнером.

Головним стимулятором чоловічої потенції і жіночого оргазму є закоханість або кохання (класична любов Алої-зи до Абеляра). Любов і людська сексуальність невід’ємні, вони належать до вищого рівня потреб людини, тому що дають можливість досягти розквіту особи, верху її самореалізації. Учні Сократа, послідовники гедонізму (задоволення), вважали, що мета життя кожної людини – це досягнення задоволення та уникнення незадоволення, а щастя складається із суми випробуваних задоволень. Надзвичайно велику любов Теннов назвав лімеринцією, на неї впливає медіатор серотонін (за Лейбовичем).

Спрямованість статевого прагнення пов’язана з кількома рівнями формування статі людини, які залежать від таких факторів;

– генетична – від наявності пари статевих хромосом (хх або ху);

– гонадна – від наявності статевих залоз, які утворюють відповідні гамети (яєчники або сім’яники);

– гормональна – від утворення та співвідношення у крові статевих гормонів (естрогенів або андрогенів);

– морфологічна – від анатомічної побудови окремих органів та частин тіла (виразність первинних та вторинних статевих ознак);

– психологічна – від виховання та розуміння самою людиною у її оточенні своєї належності до певної статі.

Наслідком поетапного формування статевого прагнення є свідомий вибір статевого партнера та відповідної поведінки у статевих відносинах.

До робіт 3. Фрейда вважали, що дітям не властива сексуальність. Пізніше ультразвукове обстеження показало, що ерекція буває у восьмимісячного плода.

3. Фрейд виділяє три стадії догенітальної сексуальності у дітей. У кожній фазі на перший план виступає один орган або функція;

1) перша фаза та оральний компонент;

2) друга фаза та анальний компонент;

3) третя фаза та фалічний компонент, тобто підвищена цікавість до статевих органів, мастурбація.

Сексологічні прояви кожної людини проходять через певні періоди розвитку.

1. Парапубертатний (від para – поряд, pubertas – статева зрілість) – формування у віці 1 – 7 років самоусвідомлення своєї статі, дитяча цікавість до статевої сфери.

2. Препубертатний (від ргае – перед, pubertas – статева зрілість) – створення у віці 7-13 років стереотипу майбутньої статеворольової поведінки.

3. Пубертатний (від pubertas – статева зрілість) – пробудження лібідо у віці 12-18 років, прагнення само-ствердитись, у тому числі сексуально.

4. Перехідний – початок у віці 16-26 років сексуального життя, але не рівномірні стосунки у часі.

5. Зрілої сексуальності – досягнення у віці 26-55 років стабільної сексуальної активності, властивої конституції конкретної людини.

6. Інволюційний – після 50 років поступова втрата зацікавленості до статевих відносин, зниження статевої активності.

Психосексуальна орієнтація, самоусвідомлення людиною своєї належності до певної статі може проявлятись у вигляді гетеро-, бі- та гомосексуальності, інших форм сексуальної поведінки.

Гетеросексуальність (від heteros – інший, sexualis – статевий) – це статеве прагнення до індивідуума іншої статі. В основі гетеросексуальності лежить любов.

Бісексуальність (від bis – двічі, sexualis – статевий) – наявність статевого прагнення до індивідуумів як своєї, так й іншої статі.

Гомосексуальність (від homos – рівний, однаковий, sexualis – статевий) – це сексуальна орієнтація до партнера своєї статі. Згідно з даними А. Кінзі, 2-3% жінок та майже 4% чоловіків є гомосексуалістами.

Еротика (від erotikos – любовний) – усі аспекти спілкування, культури та мистецтва, в яких відображається статеве прагнення у формі, прийнятній для більшості членів суспільства.

Порнографія (від pornos – розпусник, grapho – пишу) – це описання статевих органів, статевого акту у літературі або мистецтві з метою досягти сексуального збуджейня, але у формі, неприйняній для більшості членів суспільства.

Моногамія (від monos – один, gamos – шлюб) та полігамія (від polys – багато, gamos – шлюб). Велика кількість статевих клітин повинна схиляти чоловіків до полігамії, щоб дати можливість передати свої гени максимальній кількості нащадків, а дозрівання у жінок лише однієї яйцеклітини за 28 днів схиляє жінку до моногамії. Тому в моногамному шлюбі чоловік не завжди може задовольнити свої сексуальні потреби, але сексуальність жінки та її сексуальне сприйняття не залежить від репродуктивного циклу, тому ця невідповідність може зникати. Примати, окрім гібонів, полігамні, лише самка гібона теж здатна до статевого життя незалежно від репродуктивного циклу.

В осіб з акцентуйованим характером прояв сексуальності також відрізняється. Наприклад, шизоїдний тип зовні презирливо ставиться до сексуальної сфери, він часто нездатний звичайними засобами звернути на себе увагу протилежної статі, це зумовлює у нього схильність до підглядання або демонстрування іншим своїх статевих органів.

Інертність у поведінці епілептоїдного типа зумовлює те, що вони дуже бояться зараження від нових партнерів, їм властиві ревнощі навіть до флірту, вони вважають зрадою будь-яку реакцію їх партнера на увагу з боку оточуючих, вони схильні до садомазохізму.

Нестійкий тип, який надмірно піддається впливу оточення, схильний до участі у групах, які відкидають прийняті морально-етичні норми, в інтимних відносинах вони грають у секс і схильні до різних відхилень у статевій поведінці.

Психастенічний тип має надмірну вимогливість до себе, тому знаходить у собі безліч недоліків, пов’язує проблеми зі своїми неправильними діями раніше, така деформована психологічна гіперкомпенсація може відштовхувати осіб протилежної статі.

Інфантильний тип – це завжди слухняна людина, яка залежать від піклування, від схвалення її дій, особливо матір’ю. Схильний до сексуального життя зі старшим за віком та досвідом партнером.

У становленні сексуальності особливо важливим є виховання у сім’ї, взаємовідносини між батьками. Якщо вони погано ставляться один до одного, то у дитини формується думка, що в основі взаємовідносин між усіма людьми лежать неприємності, роздратування, протиборство.

Особливо інтенсивний сексуальний розвиток має місце у віці 4-5 років та в період статевого дозрівання.

В період статевого дозрівання (9-13 років у дівчаток і 11-15 – у хлопчиків) в організмі відбуваються важливі морфо-функціональні та психологічні зміни. Це пов’язано з різким зростанням функції залоз, які утворюють статеві гормони. Рівень тестостерону у хлопчиків підвищується у 10-20 разів, рівень ест радіолу у дівчат зростає у 8-10 разів. У цей час статеві гормони стимулюють ріст кісток (у віці 12-17 років у дівчат, 14-21- у хлопців).

У дівчат у період статевого дозрівання розвива?