Інвестиційна фаза інвестиційного циклу

Період часу між початком здійснення проекту і його ліквідацією називається інвестиційним циклом. Він необхідний для аналізу проблем фінансування робіт за проектом, прийняття відповідних рішень і підрозділяється на фази, стадії, етапи. На практиці такий розподіл інвестиційного циклу дозволяє намітити основні періоди в стані об’єкта інвестування, при проходженні яких він істотно змінювався б, і надавалася б можливість оцінки найбільш ймовірних напрямків його розвитку.

В інвестиційному циклі виділяють чотири фази, кожна з яких має свої цілі і завдання:

• передінвестиційної – від моменту зародження ідеї проекту до остаточного рішення про прийнятті інвестиційного проекту. У ході цієї фази визначається мета проекту, встановлюється прийнятний термін його реалізації, проводяться необхідні оцінки і розрахунки, готується проектна документація, що включає бізнес-план, і приймається остаточне рішення про реалізацію проекту;
• інвестиційну – включає укладення договорів підряду, проведення необхідного комплексу проектноізискательскіх, будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних робіт і т.п. На інвестиційній фазі відбуваються будівництво нового об’єкта, закупівля і монтаж обладнання, модернізація або реконструкція діючого виробництва;
• операційну (виробничу) – фазу господарської діяльності, що включає експлуатацію зведеного об’єкта капітальних вкладень: закупівлю сировини, виробництво і збут продукції, проведення маркетингових заходів тощо На цій стадії проводяться безпосередньо виробничі операції, пов’язані із взаєморозрахунками з контрагентами (постачальниками, підрядниками, покупцями, посередниками), що формують грошові потоки;
• ліквідаційну – фазу закінчення проекту та ліквідації (у разі необхідності) наслідків реалізації інвестиційного проекту. Вона пов’язана з етапом закінчення інвестиційного проекту, коли він виконав поставлені цілі або вичерпав закладені в ньому можливості. На даній стадії інвестори і користувачі об’єктів капітальних вкладень визначають залишкову вартість основних засобів з урахуванням амортизації, оцінюють їх можливу ринкову вартість, реалізують або консервують вибуває обладнання, усувають наслідки здійснення ВП. Ліквідаційна фаза може виникнути і в разі передчасного закриття проекту незалежно від ступеня досягнення поставлених цілей. Подібне рішення може бути викликано зміною планів інвестора, нестачею коштів на здійснення проекту, помилками в розрахунках, появою альтернативних проектів та ін.

Однією з найважливіших проблем при реалізації інвестиційного проекту є його фінансування, яке має забезпечити реалізацію проекту в проектованому обсязі, оптимальну структуру інвестицій і необхідних платежів (податків, відсоткових виплат по кредиту, дивідендів), зниження ризику проектів, необхідне співвідношення між позиковими і власними коштами.

Система фінансування інвестиційного проекту включає два основних елементи:

• джерела фінансування ІП;
• форми фінансування ВП.

Джерела фінансування ІП

Дослідження джерел фінансування ІП дає уявлення про тих потенційних можливостях, якими можуть скористатися проектоустроітелі при визначенні фінансових ресурсів, здатних забезпечити реалізацію інвестиційного проекту. Джерела фінансування можна класифікувати за багатьма критеріями, насамперед, по відносинам власності і за видами власності.

Аналіз джерел фінансування по відносинам власності увазі їх поділ на два основних види:

• власні кошти фірми;
• залучені джерела фінансування.

Власні кошти підприємства є важливим (а іноді і основним) джерелом фінансування інвестиційних проектів. До таких засобів традиційно відносять, по-перше, нерозподілений прибуток, по-друге, амортизаційні відрахування, по-третє, страхові суми у вигляді відшкодування втрат від аварій, стихійних лих та ін., По-четверте, грошові накопичення і заощадження громадян і юридичних осіб, передані на безповоротній основі (благодійні внески, пожертвування і т.п.).

Поняття “залучені джерела фінансування інвестиційних проектів” є досить широким і включає:

а) кошти, одержувані від продажу акцій, пайові та інші внески членів трудових колективів, громадян, юридичних осіб;
б) позикові фінансові кошти інвесторів (банківські та бюджетні кредити, облігаційні позики та інші засоби);
в) грошові кошти, централізуемие об’єднаннями (спілками) підприємств у встановленому порядку;
г) інвестиційні асигнування з бюджетів усіх рівнів та позабюджетних фондів;
д) іноземні інвестиції.

Не менш важливим є аналіз джерел фінансування за видами власності. З цієї точки зору джерела фінансування поділяються:

• на державні інвестиційні ресурси – бюджетні кошти, кошти позабюджетних фондів, залучені кошти (державні позики, міжнародні кредити);
• приватні інвестиційні ресурси комерційних і некомерційних організацій, громадських об’єднань, фізичних осіб;
• інвестиційні ресурси іноземних інвесторів.

Источник

Бардиш с.77-80.

ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ ІНВЕСТИЩЙНОГО ПРОЕКТУ, ЙОГО СТАДІЇ, ФАЗИ ТА ЕТАПИ

Розробка та реалізація інвестиційного проекту охоплює певний проміжок часу від виникнення відповідної ідеї до практичної її реалізації (введення в дію виробничої потужності, об’єкта, випуску продукції, здійснення нововведення тощо). Цей проміжок часу прийнято вважати інвестиційним циклом, або циклом інвестиційного проекту. Він складається з таких трьох фаз:

1) передінвестиційна (від попередніх досліджень до остаточного прийняття інвестиційного рішення);

2) власне інвестиційна (проектування, укладення контрактів, спорудження або облаштування приміщень виробничого і невиробничого призначення, навчання виробничого персоналу);

3) виробнича (введення в експлуатацію і започаткування господарської діяльності, випуск проектної продукції).

Кожна з цих фаз поділяється на окремі стадії, що узгоджуються з рекомендаціями ІЛ^ЮО (підрозділ Організації Об’єднаних Націй з промислового розвитку).

Передінвестиційна фаза поділяється на такі стадії:

< власне передінвестиційна;

< ідентифікаційна;

< підготовча;

< розробка попереднього проекту й експертиза; Ч детальне проектування.

Інвестиційна фаза має такі стадії:

< підготовка і проведення тендерів;

< спорудження потужності та її об’єктів, виробничий маркетинг;

< навчання виробничого персоналу.

Експлуатаційна фаза охоплює такі стадії:

< здача в експлуатацію;

< започаткування випуску продукції, господарської діяльності;

< заміна та оновлення технологічного устаткування;

< розширення та інновації;

Ч виведення на проектну потужність, заключна оцінка проекту.

Власне передінвестиційна стадія – це стадія визначення інвестиційних можливостей; отримання в максимально короткий термін і без значних витрат інформації про потенційних інвесторів, на різних рівнях – від підприємства до сектора економіки і т. д. На цій стадії дослідження базуються зазвичай на загальних оцінках, а не на детальному аналізі. Аналізують природні ресурси, майбутній попит на проектну продукцію, імпорт подібної продукції з метою визначення сфер заміщення імпорту, вплив на довкілля, можливе розширення наявних виробництв на основі інтеграції, загальний інвестиційний клімат, експортні можливості тощо.

На стадії ідентифікації проводять вибір цілей проекту, складають перелік усіх можливих ідей, здійснюють відбір різних проектів з порівнянням їх можливостей для вибору найефективнішого з урахуванням можливостей останнього на макро- і мікрорівні.

Макроекономічний аналіз переважно здійснюється за трьома ознаками:

< ресурсною;

< галузевою, щоб визначити потенціал певного сектора економіки;

< регіональною, щоби з’ясувати можливості регіону і привабливість для нього проектної продукції.

Макроекономічний аналіз має на меті збір інформації для потенційних інвесторів.

На цій же стадії здійснюється і аналіз на мікрорівні. Найпоширенішими критеріями для відхилення проектів є такі:

< висока вартість проектів порівняно з очікуваними доходами;

< брак політичної підтримки;

Ч висока вартість сировини і кваліфікованих кадрів;

Ч недостатній попит на проектну продукцію;

Ч неконкурентоспроможна технологія;

Ч висока енерго- і матеріаломісткість проектної продукції;

Ч велнкомасштабність проекту, що є причиною неспроможності Існуючих організаційно-управлінських структур реалізувати його;

Ч надмірний ризик.

Стадія підготовки проекту складається з двох етапів: попередня оцінка та додаткові дослідження. На цій стадії здійснюють відбір та ранжиру-вання і наявних варіантів проекту, які доцільно взяти для детального розроблення, а також попередню оцінку інвестиційної пропозиції, яку здійснюють за такими критеріями:

Ч технічна і технологічна здійснюваність проекту;

Ч екологічна, соціальна й інституційна допустимість;

Ч фінансова та економічна доцільність;

Ч оцінка альтернатив проекту;

Ч оцінка ризику і невизначеності зовнішнього середовища.

Якщо ж економічна частина проекту викликає сумніви, то потрібно зробити додаткові дослідження. У такому разі слід оцінити конкретні сировинні і матеріальні ресурси за ступенем доступності чинних та призначених цін на ці ресурси, уточнити масштаб проекту та можливі транспортні витрати. У подальшому додатково вивчають і визначають джерела фінансування й альтернативні варіанти, аналізують відбір можливих технологій тощо.

Після розробки попереднього проекту та експертизи переходять до стадії розробки проекту (детального проектування), коли здійснюють детальну розробку проектно-кошторисної документації за всіма розділами проекту (технічним, технологічним і т. д.) і проводять його аналіз (технічний; екологічний; соціальний; інституційний; фінансовий; економічний; комерційний; аналіз ризиків). Деколи ці аналізи проектів називають експертизою.

Проте аналіз і експертиза проектних рішень (проектів) відрізняються за своєю суттю.

Протягом інвестиційної фази, або фази впровадження проекту, здійснюють такі заходи:

Ч визначення організаційної, правової та фінансової бази здійснення

проекту, проведення тендерів, укладення угод; Ч вирішення технічної, технологічної частини проекту і придбання устаткування під прийняту проектом технологію; придбання землі; Ч проектні, будівельно-монтажні і пусконалагоджувальні роботи; Ч формування адміністрації підприємства, фірми; Ч виробничий маркетинг; Ч набір і навчання кадрів.

Набір і навчання експлуатаційних кадрів слід проводити паралельно з будівельно-монтажними роботами з таким розрахунком, щоб вони були спроможні брати участь уже на етапі пусконалагоджувальних робіт. Це особливо важливо для великомасштабних проектів Із залученням значної кількості працюючих і тих проектів, де використовуються нові технології, ноу-хау, що вимагають від експлуатаційного персоналу особливих навичок і нових прийомів праці.

Введення в експлуатацію – технічно і технологічно важливий період здійснення проекту. В цей період проводять пусконалагоджувальні роботи, передексплуатаційні перевірки і пробні пуски технологічного і допоміжного

устаткування, комплексне опробування з видачею проектного продукту, виробу і т. ін., прийняття в експлуатацію з оформленням відповідного акта приймання. Безперечно, передумовою цього має бути забезпечення, – відповідно до розроблених у складі проекту графіків, – постачання сировини, матеріалів, комплектуючих, деталей, виробів, інших ресурсів, відповідної кваліфікації експлуатаційного основного і допоміжного персоналу.

Експлуатаційна фаза, або експлуатація виробничої потужності чи об’єкта, дає відповідь, наскільки результати проекту відповідають його цілям. Функціонування потужності, виробництва, підприємства у режимі виробництва (випуску продукції, надання послуг) за умови дотримання проектних нормативів і досягнення розрахункової рентабельності (прибутку) – свідчення того, що проект вдався, що інвестування відбулося вдало.

Під час експлуатації виникає потреба постійного оновлення процесу, удосконалення окремих його ділянок, упровадження нової продукції, нових технологій, поліпшення систем контролю та управління. Це, у свою чергу, вимагає відповідних фінансових і технічних ресурсів і має здійснюватися на підставі уже нових проектів.

Важливою стадією інвестиційного проекту і проектного аналізу є заключна оцінка проекту. Вона дає змогу відповісти на такі питання:

1. Чи досягнуті цілі проекту, а якщо ні, то в чому причина?

2. Чи досягнуто запроектованої величини прибутку?

3. Чи отримали учасники проекту запроектовані вигоди?

На підставі цих відповідей узагальнюють позитивні і негативні сторони проекту з тим, щоб урахувати їх у наступних проектах.

схема циклу інвестиційного проекту (Пересада додаток 6)

Схема циклу інвестиційного проекту

Фази	Стадії	Етапи	Цілі
І. Перед-інвести-ційна	а. Аналіз можливостей	1. Визначення інвестиційних можливостей. Агрегована оцінка виходячи з існуючих проектів	Початок мобілізації інвестиційних фондів шляхом постачання інформацією стосовно нових інвестиційних можливостей потенційних інвесторів на основі аналізу: природних ресурсів, існуючої структури промисловості і сільського господарства; потенційного попиту на окремі споживчі товари; статей імпорту для заміщення внутрішнім виробництвом,; впливу на навколишнє середовище новостворюваних галузей; можливих взаємозв’язків з іншими секторами національної і зарубіжної економіки; можливостей диверсифікації; загальної інвестиційної кон’юнктури; промислової політики, можливостей експорту; забезпеченості трудовими і матеріальними ресурсами
2. Аналіз загальних можливостей (макро-підхід)	Три типи аналізу: регіональний (ціль – визначення можливостей конкретного регіону); галузевий (ціль – визначення можливостей обмеженого сектору економіки); ресурсний (ціль – визначення можливостей пов’язаних використанням природних ресурсів, сільськогосподарської або промислової продукції). Ціль етапу – привернення уваги до конкретних інвестиційних пропозицій.
3. Аналіз можливостей проекту (мікро-підхід)	Стимулювання інвестора для трансформації ідеї проекту у ясно виражену інвестиційну пропозицію (вибірковий список продуктів з даними по кожному продукту, доповнений інформацією стосовно організаційних і юридичних процедур)
б. Підготовка обґрунтування	1. Попереднє обґрунтування	1. Визначення (підтвердження або скасування) наступних критеріїв: – інвестиційні можливості є настільки багатообіцяючими, що рішення стосовно інвестування може бути прийняте спираючись на інформацію отриману на стадії попереднього обґрунтування; – окремі аспекти проекту мають вирішальне значення і потребують глибокого вивчення шляхом функціональних або допоміжних досліджень (див. п.2) – наявна інформація є достатньою для того щоб визначитися стосовно життєздатності або чи є вона достатньо привабливою для конкретного інвестора (групи інвесторів);
– стан навколишнього середовища у місці запланованого розміщення виробництва і потенційний вплив на нього виробництва, що проектується, відповідають національним стандартам.
2. Огляд наявних альтернатив по головним компонентам обґрунтування (див. додаток 2, розділи ТЕО, п.2-4.
2. Допоміжні (функціональні дослідження	Більш детальне опрацювання якого-небудь конкретного аспекту проекту, особливо для крупно масштабних інвестиційних пропозицій. Класифікація досліджень:
– вивчення ринку товарів, які будуть вироблятися, включаючи прогнозування попиту на ринку з урахуванням очікуваного проникнення на ринок;
– вивчення ринку сировини і матеріалів, що включає рівень їх доступності, а також існуючі прогнозовані зміни цін на ці матеріали;
– лабораторні та експериментальні випробування, що необхідні для визначення прийнятності конкретних видів сировини;
– вивчення місць розміщення, особливо для проектів у яких транспортні витрати можуть бути вирішальним фактором;
– аналіз техногенного і економічного впливу на навколишнє середовище (оцінка поточного стану навколишнього середовища на території, що оточує передбачуване місце розташування проекту; оцінка моловідходних, ресурсозберігаючих або природоохоронних технологій; визначення альтернативних майданчиків; оцінка альтернативних видів сировини);
– дослідження оптимальних масштабів виробництва, пов’язаних з вибором альтернативних технологій, з визначенням відповідних інвестиційних і виробничих витрат і ціни на продукцію, що проектується;
– вибір обладнання (тільки для крупних підприємств) – здійснюється з урахуванням кількості і можливостей постачальників і обсягів відповідних витрат на альтернативній основі. Замовлення обладнання за звичай здійснюється на протязі інвестиційної фази.
3. Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) (див. дод.2.)	Прийняття остаточного рішення стосовного того, чи є комерційні, технічні, економічні і екологічні передумови для здійснення проекту і чи варто переводити його в інвестиційну фазу.
в. Оцінка проекту і прийняття рішення про інвестування	1. Оціночний звіт.	Фіксація остаточного рішення стосовно інвестування прийнятого особами, що підтримують проект. Оцінка проекту здійснюється національними або міжнародними фінансовими організаціями по технічному, ринковому, управлінському, організаційному, фінансовому та іншим аспектам
2. Підтримка інвестиційних проектів.	1. Визначення потенційних джерел фінансування. 2. Створення спеціалізованих національних органів стимулювання і розвитку. 3. Організаційні заходи.
ІІ. Інвести-ційна	а. Створення юридичного, фінансового та організаційного базису. Придбання і передача технології	1. Підготовка засновницьких документів. 2. Вибір організаційної структури управління. 3. Придбання технології
б. Детальне проектування. Контрактація	1. Підготовка територій будівництва. 2. Остаточний вибір технології і обладнання. 3. Будівельне планування
4. Календарне планування строків виробничого будівництва.
5. Підготовка необхідних документів, креслень, виконаних у масштабі та інших схем (планувань).
6. Тендеринг (оголошення торгів)
7. Оцінка пропозицій.
8. Переговори і контрактація (підписання контрактів) між інвестором та фінансуючими, консультативними і архітектурними організаціями, а також постачальниками сировини
в. будівництво	1. Придбання землі.
2. Будівельні роботи разом з установкою і монтажем обладнання відповідно до заданої програми і графіку.
3. Здача в експлуатацію.
г. Передвироб-ничий маркетинг	1. Маркетингові заходи для підготовки ринку до нових продуктів. 2. Забезпечення критичного рівня постачання (маркетинг постачання)
д. Набір та навчання персоналу
е. Введення в експлуатацію
ІІІ. Виробнича	Господарська діяльність підприємства

Читайте також:

II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
Акустичні характеристики порід
Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
Аналіз чутливості інвестиційного проекту
Артеріальний пульс, основні параметри
Банківська система та її основні функції
БІЗНЕС-ПЛАН ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ
Бізнес-планування інвестиційного проекту. Розробка планів фінансового проекту
Біржові товари і основні види товарних бірж. Принципи товарних бірж.
Будова й основні елементи машини

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Источник