Життєвий цикл підприємства вікіпедія

Життєвий цикл підприємства вікіпедія thumbnail

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Життє́вий цикл това́ру — час, упродовж якого товар життєздатний на ринку і забезпечує досягнення цілей продавця. Від життєвого циклу товару залежить рівень прибутку на кожній із його стадій:

  1. Впровадження товару на ринок; процес збільшення обсягів продажу товарів, що вже є на ринках, за рахунок більш активної маркетингової діяльності; установлення фірмою заниженої ціни на новий товар, для того щоб залучити якнайбільше покупців і завоювати велику частку ринку. Ця стратегія виправдана за масштабного виробництва, яке дозволяє компенсувати сукупною величиною прибутку втрати на окремому виробі і робить важкодоступним проникнення на ринок дрібних і середніх підприємств з обмеженими фінансовими можливостями. Дана стратегія ефективна за еластичного попиту, а також якщо збільшення масштабів виробництва супроводжується скороченням витрат.
  2. Зростання обсягу продажу внаслідок визнання товару покупцями;
  3. Стадія зрілості, яка характеризується максимальною прибутковістю; фаза поступового задоволення попиту на даний товар. Головне завдання маркетингової діяльності в цих умовах — зберегти переважне становище товару на ринку якомога довше. Знижуються темпи зростання попиту і стабілізуються обсяги продажу. У цій фазі треба збільшувати витрати на маркетинг-рекламу, підвищувати якість товару, поліпшувати сервіс; можливе зниження цін для підтримки обсягів продажу. Прибутковість торгівлі може бути забезпечена в цій фазі тільки на основі зменшення виробничих витрат. Наприкінці цієї фази вже слід приймати тактичні і стратегічні рішення щодо продукту: чи його подальша модифікація, чи перехід на нову модель.
  4. Товар загальноприйнятий та наситив ринок; Характеризується мінімальними затратами при значних прибутках.
  5. Спад обсягу продажу і прибутку.

Етапи розробки товару-новинок[ред. | ред. код]

Генерація ідей[ред. | ред. код]

Генерація ідей — це своєрідний пошук можливостей створення товару ринкової новизни. Ідеї створення нових товарів виникають у дослідницьких лабораторіях та конструкторських бюро в результаті проведення опитувань або аналізу скарг споживачів, спостерігання за спорідненими товарами на виставках і ярмарках.

Відбір ідей[ред. | ред. код]

Формулювання напрямів розроблення (ФНР) — формулювання стратегії (пріоритетних напрямів) розроблення, що обґрунтовує вибір пріоритетних напрямів і описує товар/ринки і технологію, на яких потрібно зосередити увагу, і цілі, яких планується досягти

Ідея товару — загальний опис товару, який компанія могла б запропонувати на ринку.

Метою етапу відбору ідеї є: скорочення якомога більшої кількості ідей вилученням усього непридатного.

Розробка концепцій[ред. | ред. код]

Розробка концепції нового товару може складатися з трьох частин.

У першій частині дається опис величин, структури та поведінки цільового ринку, передбаченого позиціювання товару, показників обсягу продажу, частки ринку на декілька найближчих років.

У другій частині подаються загальні відомості про передбачувану ціну товару, загальний підхід до його розподілу та кошторису витрат на маркетинг упродовж першого року.

У третій частині містяться перспективна мета за показниками збуту та прибутку, формування комплексу маркетингу.

Випробування (перевірка) концепції[ред. | ред. код]

Створення прототипу — процес створення на підставі концепції товару перших дослідних зразків, у ході якого стає ясно, чи здійсненні на практиці ідеї, закладені в концепції.

Випробування концепції зводиться до того, щоб подати споживачеві передбачуваний товар і тим самим змінити його ставлення до товару, збудити в нього бажання здійснити купівлю на цьому ранньому етапі розробки.

Економічний аналіз[ред. | ред. код]

Економічний аналіз застосовується для вивчення прогнозів попиту, витрат, конкуренції, потрібних інвестицій, прибутку, ризику.

Розробка товару[ред. | ред. код]

Розробка товару пов’язана з прийняттям рішень про конструкцію товару, упаковку його, товарну марку, перевірку становлення та використання споживачем.

Послідовне розроблення товару — метод розроблення, за якого в кожний момент часу виконується лише одна стадія розроблення в якому-небудь з відділів компанії; після її завершення проект передається для виконання наступної стадії в інший відділ.

Паралельне розроблення товару — метод розроблення, що передбачає тісну співпрацю між різними відділами компанії і об’єднання їхніх зусиль, що дозволяє зекономити час і підвищити ефективність роботи.
При Паралельному розробленні товару багато проблем, які можуть виникнути на більш пізніх стадіях життєвого циклу, виявляються і вирішуються на стадії проектування[1].

Пробний маркетинг[ред. | ред. код]

Пробний маркетинг здійснюється для того, щоб оцінити продукцію та заздалегідь перевірити маркетингову діяльність у реальних умовах до початку повномасштабної реалізації товару.

Комерційна реалізація[ред. | ред. код]

Комерційна реалізація відповідає етапові впровадження ЖЦТ, включає реалізацію плану маркетингу та повномасштабного виробництва, вимагає і значних витрат, швидкого прийняття управлінських рішень.

Читайте также:  Сколько лет цикл восточного календаря

Див. також[ред. | ред. код]

  • Менеджмент продуктом
  • Дослідження попиту
  • 3D-друк
  • Фокус-група
  • Стимулювання збуту

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Дистанційний курс Тараса Григорчука «Маркетинг» / Тема 5.5. Життєвий цикл товару
  • Павленко А. Ф., Войчак А. В. Маркетинг: Підручник. — К.: КНЕУ, 2003. — 246 с.

Источник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Життє́вий цикл проду́кції (ви́робу) (англ. Product lifecycle) — сукупність взаємопов’язаних процесів послідовної зміни стану продукції від початку дослідження та обґрунтування розроблення до припинення експлуатації виробу, застосування (зберігання) матеріалу[1]

Під терміном «продукція» тут розуміється матеріальний результат трудової діяльності або виробничих процесів, що має корисні властивості і призначений для використання споживачем[1].

Зазвичай послідовними етапами життя кожного виробу як технічної системи є: наукове відкриття у даній сфері — визначення можливості створення виробу — технічне втілення задуму шляхом розробки видів виробів — освоєння їх у виробництві — виготовлення в промислових умовах — споживання (експлуатація) — утилізація. Ці етапи повторюються в житті кожного виду продукції. Оскільки, різні повторення, що піддаються визначенню, означають терміном «цикл», то для характеристики стадій, що послідовно повторюються, й етапів у житті виробів використовують термін «життєвий цикл продукції».

Визначення життєвого циклу продукції і типовий зміст робіт на його стадіях встановлюють державні стандарти відповідно до яких весь життєвий цикл продукції поділяють на чотири стадії: наукове дослідження і проектування; виготовлення продукції; обіг продукції; споживання (експлуатація) й утилізація продукції.

Дослідження і проектування продукції[ред. | ред. код]

Ця стадія передбачає проведення таких етапів, як наукове дослідження та обґрунтування розробки, власне розроблення продукції та підготовлення її виробництва.

Дослідження та обґрунтування розробки — стадія життєвого циклу продукції від виникнення задуму до обґрунтування можливості й доцільності створення виробів і матеріалів[1].

Фундаментальні наукові дослідження — початковий етап повного життєвого циклу продукції. Процес творчості на цих етапах розглядають як процес створення нових знань, ідей, за якими проводять прикладні науково-дослідні роботи. При цьому прикладні дослідження є ланкою між новими знаннями, отриманими у ході теоретичних досліджень, і прикладними знаннями. У результаті виконання робіт на цих етапах суспільство отримує інформацію про можливості матеріалізації нових знань, тобто про технічне втілення ідей, відкриттів тощо.

Прикладні науково-дослідні роботи — це роботи, в результаті яких на основі використання інформації про можливості технічного втілення ідей створюють нові, досконаліші моделі конструкцій, засобів автоматизації, нові технологічні процеси тощо.

Розроблення продукції — стадія життєвого циклу продукції, яка полягає у зміні стану продукції — від формулювання вимог технічного завдання щодо виконання дослідно-конструкторських (ДКР) чи науково-дослідних (НДР) робіт на створення (модернізацію) продукції до втілення їх у нових (модернізованих) дослідних зразках, у нових (модифікованих) матеріалах[1].

Науково-дослідне розроблення — частина підготовлення виробництва, що полягає у проведенні прикладних досліджень, пов’язаних з удосконаленням продукції, техніки, технології, складу застосовуваних матеріалів, організації виробництва, праці та керування[2], що передбачає проведення

  • дослідно-конструкторських робіт — сукупності робіт над створенням конструкторської та технологічної документації, виготовленням та випробуванням дослідного або головного зразка продукції;
  • дослідно-технологічих робіт — сукупність робіт над створенням нових речовин, матеріалів та (або) технологічних процесів.

Розроблення нового виробу проводиться інженерно-технічним персоналом шляхом проектування й конструювання, що є взаємно пов’язаними процесами, які доповнюють одне одного. Конструктивні форма і розміри об’єкта уточнюються застосуванням методів проектування — проведенням розрахунків параметрів, розрахунків на міцність, оптимізаційних розрахунків тощо. У свою чергу, проектування є можливим лише при попередньо обраних варіантах конструктивного виконання. Часто ці два процеси не розділяють, так як вони виконуються, зазвичай, спеціалістами однієї професії — інженерами-конструкторами, хоча кожен з них має свої особливості. Розроблення продукції завершується отриманням її зразка.

Дослідний зразок — зразок продукції, виготовлений за наново розробленою документацією для перевірки шляхом випробувань відповідності її заданим технічним вимогам з метою прийняття рішення про можливість впровадження у виробництво і (чи) використання за призначенням[3].

Головний зразок — перший екземпляр чи примірник виробу, виготовлений за новорозробленою документацією для використання його як за призначенням, так і для одночасного опрацювання конструкції та технічної документації з метою поліпшення виробництва та експлуатації решти екземплярів цієї партії чи серії.

Підготовлення виробництва продукції — сукупність заходів, що забезпечують готовність підприємства до освоєння виробництва продукції необхідної якості та у визначеному обсязі випуску[1] і включає:

Читайте также:  Белые выделения в конце цикла

  • конструкторське підготовлення виробництва — створення комплекту конструкторської документації, необхідної для виготовлення та експлуатації виробу (виробів);
  • технологічне підготовлення виробництва — сукупність заходів, яка охоплює проектування технологічних процесів виробництва, вибір та розміщення устаткування, визначення технологічного оснащення, розроблення методів технічного контролю, нормування матеріально-технічних витрат і забезпечує випуск продукції потрібного рівня якості за встановлених термінів та обсягів випуску[2].

Виготовлення продукції[ред. | ред. код]

Виробництво продукції — процес організації та здійснення виготовлення продукції[1].

Стадію виробництва продукції укрупнено можна розділити на дві підстадії:

  • підготовку промисловості до виробництва нового (вдосконаленого) виробу і його освоєння;
  • власне виготовлення виробу як продукту праці.

Організаційно-планова підготовка виробництва, а саме: адаптація виробничої та організаційної структур підприємства до умов виготовлення нової продукції, забезпечення потрібним обладнанням, перепланування технологічних схем і розміщення устаткування в підрозділах, розробка календарно-планових нормативів (серій виробів, партій деталей, виробничих циклів тощо), обґрунтування методу переходу на випуск нових виробів.

У серійному (масовому) виробництві виріб проходить ряд послідовних етапів: економічне освоєння (доведення технологічних процесів, конструкторської документації, адаптація всіх служб тощо); стабільне (стале) виготовлення продукції; модернізація і вдосконалення споживчих властивостей продукції; зняття з виробництва.

Реалізація продукції[ред. | ред. код]

Реалізація продукції — постачання продукції, яка оплачена покупцем або на яку є згода покупця щодо оплати в майбутньому поставленої йому продукції[1], що включає підготовку до транспортування, транспортування, зберігання; монтаж і підготовку до експлуатації.

Експлуатація та утилізація продукції[ред. | ред. код]

Експлуатація виробу — стадія життєвого циклу продукції, на якій реалізують, підтримують та відновляють якість виробу[1].

Стадія експлуатації виробу складається з низки етапів, серед яких власне експлуатація (застосування), включаючи обслуговування, ремонт, відновлення, тобто експлуатацію продукту з метою вияву його корисного ефекту, заради якого продукцію було створено.

На етапі власне експлуатації ставиться мета високоефективного використання продукції у споживача. Її реалізовують шляхом розробки експлуатаційної документації і науково обґрунтованих норм витрачання запасних частин, забезпечення необхідного рівня надійності продукції.

Утилізація продукції — комплекс технологічних операцій, спрямованих на використання як вторинної сировини продукції, що втратила свої корисні властивості[1]. Ця стадія, також, передбачає зняття з виробництва; демонтаж та утилізацію ліквідованих знарядь праці (предметів споживання).

Див. також[ред. | ред. код]

  • Продукція
  • PLM
  • PDS

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к ДСТУ 3278-95 Система розроблення та поставлення продукції на виробництво. Основні терміни та визначення.
  2. а б ДСТУ 2960-94 Організація промислового виробництва. Основні поняття терміни та визначення.
  3. ↑ ДСТУ 3021-95 Випробування і контроль якості продукції. Терміни і визначення.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Економіка та організація виробництва: Підручник / За ред. В. Г. Герасимчука, А. Е. Розенплентера. — К.: Знання, 2007. — 678 с. (Вища освіта XXI століття) — ISBN 966-346-214-0

Источник

  • 2.1. Теорії життєвого циклу організації
  • 2.2. Модель життєвого циклу організації Л. Грейнера та І. Адізеса
  • 2.3. Збереження рівноваги організації та її цілісності

Рекомендована література: [2, 3, 8].

Ключові поняття: життєвий цикл організації, стадія становлення, стадія зростання, стадія стабільності, стадія занепаду, криза, організаційна цілісність.

Теорії життєвого циклу організації

У розвитку підприємства існує безліч циклів. Вони переплітаються, накладаються або розходяться різними своїми фазами. Тому й виникають певні труднощі дослідження процесів функціонування підприємств і тенденцій їх розвитку.

У літературі існують різні підходи до виділення циклів розвитку підприємств. Один з найбільш раціональних полягає у виділенні п’ятиетапного циклу розвитку [9]. Кожному з етапів відповідають певні особливості стану підприємства, які й утворюють тип організації.

Життєвий цикл організації являє собою п’ять основних фаз розвитку, кожна з яких має певні цілі, ознаки, стиль керівництва, завдання й організацію праці (рис. 1.3).

Фаза 1 – народження організації (становлення). Для неї характерні: визначення головної мети, що укладається у виживанні, основне завдання – вихід на ринок, організація праці – прагнення до максимального збільшення прибутки.

Рисунок 1.3. Логістично крива життєвого циклу організації

Фаза 2 – дитинство і юність (ріст). Відмінні риси: головна мета – короткочасний прибуток і прискорений ріст, виживання за рахунок твердого керівництва, основне завдання – зміцнення й захоплення своєї частини ринку, організація праці – планування прибутки.

Фаза 3 – стабільність (зрілість). Головна мета – систематичний, збалансований ріст і формування індивідуального іміджу, основне завдання – ріст по різних напрямках, завоювання ринку, врахування різноманітних інтересів, організація праці – поділ і кооперація, премії – за індивідуальний результат.

Читайте также:  Как считать месячный цикл у женщин по календарю

Фаза 4 – старіння організації (занепад). По суті це вищий ступінь її зрілості. Головна мета – зберегти досягнуті результати. Основне завдання – забезпечити стабільність.

Фаза 5 – відродження організації (реструктуризація, реформування, трансформація тощо). Головна мета – забезпечити пожвавлення по всіх функціях, головне завдання – омолоджування.

Тривалість життєвого циклу організації для різних організацій і підприємств у різний час різна. Рівні життєвого циклу в різний час різні, як і тривалість життєвого циклу для різних підприємств. Тому можливі різні варіанти логістичних кривих життєвого циклу підприємства (рис. 1.4).

На рис. 1.4 на зображених логістичних кривих життєвого циклу по осі абсцис відкладається час (вік підприємства), по осі ординат – показники результативності діяльності підприємства (прибуток, частка ринку, обсяг випуску продукції). Схема А показує середній успіх підприємства, Б – стрімкий зліт-падіння, В – “зоряну” кар’єру, Г – мінливу кар’єру, Д – різке падіння й зліт, Б – запізніле визнання.

Проф. Коротков Є.М. розглядає такі типи розвитку підприємств.

Рисунок 1.4. Графічне зображення життєвого циклу підприємств

Підприємство-експлерант мае наступні характеристики: наявність оригінальної ідеї; наявність фахівців (новаторів); перспективи проведення й збуту; краща організація – відсутність будь-якої організації; у нас демократія – будете робити те й так, як я скажу; високий фанатизм лідера й згуртованість довкола нього трудового колективу; мобільність і взаємозамінність кадрів; творча атмосфера; поява нового лідера; відсутність компромісів; обмеженість ресурсів; перевантаження; гірші умови роботи; залежність від ринку.

Підприємство-патіент має наступні характеристики: наявність товарів, перевірених ринком, і фахівців, зацікавлених у його завоюванні; наявність інвестицій; виживає найсильніший; добре те, що погано конкурентові; демократія гарна там, де вона потрібна; наявність групи ентузіастів; інтелектуальний продукт значний; уміння керувати ринком; розбіжності в колективі; залежність від ринку; недостатня технічна оснащеність і виробничі потужності.

Підприємство-віолент має наступні характеристики: освоєння певного сегмента ринку з повним його насиченням; можливість одержання прибутку; ціль – усі, рух до неї – ніщо; добре живе той, хто вміє добре жити; якість кадрів; фінансова стабільність; конкурентоспроможність продукції; фіксована номенклатура; опозиція; консерватизм у нововведеннях; складні оргзв’язки; малодинамічні наукові структури.

Підприємство-комутант має наступні характеристики: розпад інтернаціональної компанії на ряд національних; наявність бажання у фахівців зберегти колектив; відсутність у конкурентів бажання поглинути фірму; є ще порох у порохівницях; якби молодість знала, якби старість могла; наявність лідера, що розуміє специфіку ринку; уміння втримати покупця; висока технічна оснащеність; невимогливість кадрів; звуження ринку; високі витрати; інертність; недозавантаженість потужностей; незмінність номенклатури.

Підприємство-леталент – деструктуризация підприємства, припинення його існування в попередньому виді.

Можна також розглядати не тільки фази життєвого циклу підприємств, але й стадії розвитку кожної фази окремо.

Теорія циклів і криз Тугана-Барановського М.І. розглядає кризу як переломну крапку двох хвиль підвищувальної й понижувальної в циклічному розвитку економічної системи. Кризові ситуації у функціонуванні підприємства тісно пов’язані із циклічним характером зміни ринкової кон’юнктури (більшими, середніми й малими економічними циклами), але ще більш тісний зв’язок спостерігається між кризовою ситуацією й стадією життєвого циклу підприємства. Кризові ситуації можливі на будь-якому етапі життєвого циклу суб’єкта господарювання, починаючи зі стадії його зародження – формулювання місії, причому ця стадія є однієї з найбільш чутливих.

На грані банкрутства найчастіше коштують підприємства, на яких після проходження ” вищої крапки” керівництво, уважаючи, що бізнес налагоджений, більше схиляється до інерційності його ведення. Ця інерційність у рамках зміни типу національної економіки й стала недозволенною помилкою. Схематично зобразимо виникнення й розвиток ситуації економічного банкрутства на різних стадіях життєвого циклу підприємства, детальна увага приділимо стадії зрілості (рис. 2.3).

Банкрутство можливе на будь-якому етапі життєвого циклу підприємства, його розвиток є також циклічним. На кожному з етапів життєвого циклу підприємства необхідний активний маркетинг, зміна асортиментної політики, пошук альтернативного джерела доходів, реорганізація, реструктуризація, зміна форми власності. На першій стадії банкрутства можлива досудова санація за рахунок власних коштів. На другій стадії – досудова санація за рахунок власних і позикових коштів. На третій стадії – санація в ході проведення в справі про банкрутство.

Источник