Пісні літнього циклу тексти

Календарно-обрядові пісні

ПАСПОРТ ДО ТЕМИ

Календарно-обрядові — це пісні, які відображають кожен цикл хліборобської праці у різні пори року.

Цикли:

зимовий (колядки: «Добрий вечір…», «Новарадість стала…»; щедрівки: «Щедрик, щедрик, щедрівочка…»);
весняний (веснянки: «Ой весна, весна — днем красна», «А в кривого танцю»);
літній (русальні: «Проведу я русалочки до бору», «У ржі, на межі…», «Ой біжить, біжить мала дівчина…»; купальські: «Ой вінку мій, вінку…», «Заплету віночок…», «Кругом Мареноньки…»; жниварські: «Маяло житечко, маяло…», «Там у полі криниченька»).

Одним з найдавніших видів усної народної поезії є календарно-обрядові пісні, які відображають кожен цикл хліборобської праці у різні пори року. Цікавою рисою цих пісень часто є імітування трудового процесу: зображають рухи, які символізують оранку, сівбу, жнива тощо. Усі календарно-обрядові пісні відзначаються ліризмом. Це ніби художнє відображення самого життя в піснях, іграх, танках.

До календарно-обрядових пісень належать: колядки й щедрівки — зимового циклу; веснянки, гаївки — весняного циклу; русальні, купальські, жниварські (зажинкові, власне жнивні, обжинкові) — літнього циклу.

ПІСНІ ЗИМОВОГО ЦИКЛУ

Колядки

Зимове новорічне дійство розпочиналося у Святвечір колядками.

Колядки — це переважно величальні пісні, призначені для кожної конкретної людини: господаря, господині, хлопця, дівчини, дитини. У них часто називаються імена тих, кого величають:

Ой дай, Боже! Ой рано, рано кури запіли,

А ще раніше пан Богдась устав…

Ой панич гордий, молодець Павлусь.

Святий вечор.

У багатьох колядках наявні мотиви весняних господарських робіт, тому фольклористи вважають, що в дохристиянські часи Новий рік святкували навесні.

Відчуття безкінечності Всесвіту, своєї малості порівняно з космосом і бажання прилучитися до цього космосу спонукало людей шукати своєрідну точку опори — так виникає обряд прилучення до Бога, до його безмежності й вічності.

До сонця в колядках часто звертаються як до Дажбога. З часом уявлення про місяць і сонце змінюються: сонце виступає як жінка, а місяць — як чоловік:

Ясен місяць — пан господар,

Красне сонце — жона його,

Дрібні зірки — його дітки.

У багатьох дохристиянських колядках, щедрівках, весільних піснях зберігся образ Дажбога. Християнські священики, відчуваючи своє безсилля перед одвічними народними звичаями, намагалися підпорядкувати язичницькі свята християнському календарю. День народження Місяця- Василя призначили днем святого Василя і почали давати це ім’я людям. Поступово і в колядках та щедрівках з’являються образи Матері Божої, Ісуса Христа, а в народній драмі, вертепі — образи Ангела, Чорта, Ірода. Так Олекса Воропай на Херсонщині записав:

А в полі, полі сам Господь ходив.

Сам Господь ходив, зерно розносив.

Діва Марія Бога просила:

«Уроди, Боже, жито, пшеницю,

Жито, пшеницю, усяку пашницю…»

Отже, з часу хрещення України-Русі поступово змінюється й символіка колядок та щедрівок. Міф про створення світу також набув християнізованої форми: замість птахів виступає сам Христос, а замість Явора — кедрове дерево, на якому він був розіп’ятий або з якого будують диво- церкву. Мотив побудови Всесвіту перетворився на мотив побудови церкви.

Колядки мають здебільшого 10-складовий вірш із дворядковою строфою (5+5)2. Іноді він записується як чотиривірш із п’ятискладовими рядками.

Що ж означає слово «коляда»? В українців це і сам обряд, і різдвяна пісня, і винагорода за колядування. Коляда — один з язичницьких богів, що символізував початок року. Можливо, від коляди походить і слово «календар» (рік). У римлян ідентичним Коляді був бог Янус, а від нього — назва першого місяця року «януаріс» (січень). Слово «коляда» є в усіх слов’янських народів з тим самим значенням, що й в українців.

ДОБРИЙ ВЕЧІР

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!