Етапи життєвого циклу операційної системи
Теорія життєвого циклу ґрунтується на уявленні про те, що кожний об’єкт (продукт, система тощо) проходять у своєму розвитку ряд етапів, при чому деякі з них повторюються неодноразово. Склад і послідовність етапів життєвого циклу визначається особливостями самого об’єкту та характером зовнішніх умов. У загальному вигляді виділяються такі стадії життєвого циклу:
Ø зародження;
Ø зростання;
Ø зрілість;
Ø занепад.
Склад етапів життєвого циклу операційної системи має деякі особливості, що викликані специфікою функціонування операційних систем (табл. 2.3.).
На етапі проектування та створення операційної системи здійснюється аналіз ринку, визначаються технологічні можливості, приймаються рішення відносно того, що буде вироблятись операційною системою, як буде здійснюватись операційна діяльність і розробляється деталізований проект майбутнього виробництва, який впроваджується у життя – тобто відбувається створення операційної системи (будівництво або оренда приміщень, придбання та розміщення устаткування, найом працівників тощо). Цільовим орієнтиром операційного менеджменту на цьому етапі є мінімізація його тривалості, оскільки витрати коштів, необхідних для здійснення робіт зростають прямо пропорційно його довжині – чим більше триває період, тим дорожче це обходиться. Найбільш ефективним є застосування методів проектного менеджменту.
Таблиця 2.3.
Етапи життєвого циклу операційної системи
| №№ | Найменування | Режим функціонування операційної системи |
| I. | Етап проектування та створення операційної системи | операційна система не функціонує, оскільки лише тільки створюється |
| II. | Етап запуску функціонування операційної системи та виходу на проектну потужність | перехідний |
| III. | Етап стабільного функціонування операційної системи | нормативний |
| IV. | Етап виникнення та прояву суперечностей у функціонуванні операційної системи | нормативний з відхиленнями |
| V. | Етап усунення суперечностей у функціонуванні операційної системи та поновлення стабільності її функціонування | перехідний |
| VI. | Етап кризи операційної системи | як правило операційна система не функціонує |
| VII. | Етап ліквідації операційної системи | – |
Етап запуску функціонування операційної системи та виходу на проектну потужність характеризується початком роботи операційної системи та освоєння нею проектних показників. Режим функціонування є перехідним, а цільовими орієнтирами для системи управління є максимальне зниження часу засвоєння проектних показників та виходу на проектну потужність операційної системи.
На етапі стабільного функціонування операційної системи. який характеризується функціонуванням операційної системи в нормативному режимі, основним цільовим орієнтиром для системи операційного менеджменту є максимізація часу функціонування у нормативному режимі завдяки прогнозуванню і своєчасному прийняттю заходів щодо невиникнення кризових ситуацій і утриманню під контролем усіх імовірних збурюючих чинників.
Етап виникнення та прояву суперечностей у функціонуванні операційної системи – на цьому етапі функціонування операційної системи відбувається з відхиленнями та збоями; ці проблеми можуть бути викликаними причинами як внутрішньовиробничого, так і зовнішнього по відношенню до операційної системи походження. Своєчасний вияв цих проблем, якщо вже відвернути їх появу не вдалося, складає цільовий орієнтир для менеджменту. При застосуванні на підприємстві ефективного менеджменту, операційна система може ніколи не виходити за рамки етапу стабільного функціонування.
Етап усунення суперечностей у функціонуванні операційної системи та поновлення стабільності її функціонування передбачає активні дії з боку менеджменту по регулюванню операційної діяльності шляхом розробки та реалізації програм оновлення техніко-технологічної бази, зняття з виробництва старих видів продукції та освоєння виробництва нових, перепідготовки персоналу тощо. Цей етап характеризується функціонуванням операційної системи в перехідному режимі. В залежності від масштабу перетворень та успіху їх здійснення операційна система переходить або до 3-го етапу – стабільного функціонування – або до етапу кризи.
Етап кризи– характеризується, як правило, зупинкою функціонування операційної системи. Цільовим орієнтиром операційного менеджменту є мінімізація часу перебування у кризовому стані та реорганізації операційної системи задля виводу її з кризи та відновлення стабільності функціонування. В разі якщо антикризові заходи були здійснені успішно (режим функціонування при цьому є перехідним), то операційна система повертається до стабільного функціонування у нормативному режимі на якісно новому рівні. В разі ж, коли антикризові заходи не здійснювалися, або при неможливості усунення кризових явищ чи при наявності невиправдано великих витрат на їх усунення цілком імовірною стає ліквідація операційної системи.
У функціонуванні операційної системи виділяють нормативний та перехідний режими.
Нормативний режим функціонування є характерним для етапу стабільного (усталеного) функціонування операційної системи на етапі зрілості. Цільовою орієнтацією системи управління при нормативному режимі функціонування є забезпечення усталеності функціонування максимально тривалий час. Основними характеристиками нормативного режиму функціонування є наступні:
– ступінь ризику і невизначеності є мінімальною;
– розподіл повноважень у структурі управління є жорстким;
– результативність управлінських рішень, що приймаються, відчувається у реальному часі;
– операційні процеси мають стабільний і гармонійний характер.
Перехідний режим функціонування є характерним для етапів росту та освоєння проектних показників, та перетворень операційної системи. Цільовою орієнтацією системи управління при перехідному режимі функціонування є забезпечення переводу операційної системи у новий якісний стан з мінімальними витратами коштів та часу. Основними характеристиками перехідного режиму функціонування є наступні:
– ступінь ризику є пропорційною масштабам перетворень;
– розподіл повноважень у структурі управління є гнучким;
– результативність управлінських рішень, що приймаються, відчувається через деякий проміжок часу;
– операційні процеси мають динамічний характер.
Источник
Теорія життєвого циклу ґрунтується на уявленні про те, що кожний об’єкт (продукт, система тощо) проходять у своєму розвитку ряд етапів, при чому деякі з них повторюються неодноразово. Склад і послідовність етапів життєвого циклу визначається особливостями самого об’єкту та характером зовнішніх умов. У загальному вигляді виділяються такі стадії життєвого циклу:
Ø зародження;
Ø зростання;
Ø зрілість;
Ø занепад.
Склад етапів життєвого циклу операційної системи має деякі особливості, що викликані специфікою функціонування операційних систем (табл. 2.3.).
На етапі проектування та створення операційної системи здійснюється аналіз ринку, визначаються технологічні можливості, приймаються рішення відносно того, що буде вироблятись операційною системою, як буде здійснюватись операційна діяльність і розробляється деталізований проект майбутнього виробництва, який впроваджується у життя – тобто відбувається створення операційної системи (будівництво або оренда приміщень, придбання та розміщення устаткування, найом працівників тощо). Цільовим орієнтиром операційного менеджменту на цьому етапі є мінімізація його тривалості, оскільки витрати коштів, необхідних для здійснення робіт зростають прямо пропорційно його довжині – чим більше триває період, тим дорожче це обходиться. Найбільш ефективним є застосування методів проектного менеджменту.
Таблиця 2.3.
Етапи життєвого циклу операційної системи
| №№ | Найменування | Режим функціонування операційної системи |
| I. | Етап проектування та створення операційної системи | операційна система не функціонує, оскільки лише тільки створюється |
| II. | Етап запуску функціонування операційної системи та виходу на проектну потужність | перехідний |
| III. | Етап стабільного функціонування операційної системи | нормативний |
| IV. | Етап виникнення та прояву суперечностей у функціонуванні операційної системи | нормативний з відхиленнями |
| V. | Етап усунення суперечностей у функціонуванні операційної системи та поновлення стабільності її функціонування | перехідний |
| VI. | Етап кризи операційної системи | як правило операційна система не функціонує |
| VII. | Етап ліквідації операційної системи | – |
Етап запуску функціонування операційної системи та виходу на проектну потужність характеризується початком роботи операційної системи та освоєння нею проектних показників. Режим функціонування є перехідним, а цільовими орієнтирами для системи управління є максимальне зниження часу засвоєння проектних показників та виходу на проектну потужність операційної системи.
На етапі стабільного функціонування операційної системи. який характеризується функціонуванням операційної системи в нормативному режимі, основним цільовим орієнтиром для системи операційного менеджменту є максимізація часу функціонування у нормативному режимі завдяки прогнозуванню і своєчасному прийняттю заходів щодо невиникнення кризових ситуацій і утриманню під контролем усіх імовірних збурюючих чинників.
Етап виникнення та прояву суперечностей у функціонуванні операційної системи – на цьому етапі функціонування операційної системи відбувається з відхиленнями та збоями; ці проблеми можуть бути викликаними причинами як внутрішньовиробничого, так і зовнішнього по відношенню до операційної системи походження. Своєчасний вияв цих проблем, якщо вже відвернути їх появу не вдалося, складає цільовий орієнтир для менеджменту. При застосуванні на підприємстві ефективного менеджменту, операційна система може ніколи не виходити за рамки етапу стабільного функціонування.
Етап усунення суперечностей у функціонуванні операційної системи та поновлення стабільності її функціонування передбачає активні дії з боку менеджменту по регулюванню операційної діяльності шляхом розробки та реалізації програм оновлення техніко-технологічної бази, зняття з виробництва старих видів продукції та освоєння виробництва нових, перепідготовки персоналу тощо. Цей етап характеризується функціонуванням операційної системи в перехідному режимі. В залежності від масштабу перетворень та успіху їх здійснення операційна система переходить або до 3-го етапу – стабільного функціонування – або до етапу кризи.
Етап кризи– характеризується, як правило, зупинкою функціонування операційної системи. Цільовим орієнтиром операційного менеджменту є мінімізація часу перебування у кризовому стані та реорганізації операційної системи задля виводу її з кризи та відновлення стабільності функціонування. В разі якщо антикризові заходи були здійснені успішно (режим функціонування при цьому є перехідним), то операційна система повертається до стабільного функціонування у нормативному режимі на якісно новому рівні. В разі ж, коли антикризові заходи не здійснювалися, або при неможливості усунення кризових явищ чи при наявності невиправдано великих витрат на їх усунення цілком імовірною стає ліквідація операційної системи.
У функціонуванні операційної системи виділяють нормативний та перехідний режими.
Нормативний режим функціонування є характерним для етапу стабільного (усталеного) функціонування операційної системи на етапі зрілості. Цільовою орієнтацією системи управління при нормативному режимі функціонування є забезпечення усталеності функціонування максимально тривалий час. Основними характеристиками нормативного режиму функціонування є наступні:
– ступінь ризику і невизначеності є мінімальною;
– розподіл повноважень у структурі управління є жорстким;
– результативність управлінських рішень, що приймаються, відчувається у реальному часі;
– операційні процеси мають стабільний і гармонійний характер.
Перехідний режим функціонування є характерним для етапів росту та освоєння проектних показників, та перетворень операційної системи. Цільовою орієнтацією системи управління при перехідному режимі функціонування є забезпечення переводу операційної системи у новий якісний стан з мінімальними витратами коштів та часу. Основними характеристиками перехідного режиму функціонування є наступні:
– ступінь ризику є пропорційною масштабам перетворень;
– розподіл повноважень у структурі управління є гнучким;
– результативність управлінських рішень, що приймаються, відчувається через деякий проміжок часу;
– операційні процеси мають динамічний характер.
Источник
Будь-яка операційна
система – банківська, освітня, інформаційна
і тощо не існує вічно: вона виникає,
проходить періоди становлення і розвитку,
розквіту і, нарешті, спаду і занепаду.
На зміну їй приходять нові системи,
більш досконалі, пристосовані до
навколишнього середовища.
Ефективність
складних операційних систем, як правило,
розвивається своєрідними еволюційними
циклами, кожний з яких добре апроксимується
S-подібною кривою (рис. 1), яка ніби обгинає
еволюційні цикли, що відповідають
кількісній, а в окремих випадках і
якісній зміні параметрів системи за
незмінних принципів її побудови. Локальні
цикли «життя» операційної системи також
добре описуються S-подібними кривими
(рис. 2).
Рис. 1 Етапи життєвого
циклу операційної системи
Вони описують
підвищення ефективності операційної
системи за рахунок зміни окремих
параметрів системи, можливо, вхідних,
вихідних, внутрішніх або одночасно
декількох. Кожний з еволюційних локальних
циклів проходить з тимчасового інтервалу
від виникнення нового принципу побудови
системи до його вичерпання. Час
проектування конкретної системи короткий
у порівнянні з еволюційним циклом, тому
інтервал зміни параметрів низький і
визначається обмеженнями, що виходять
з рівня розвитку науки і техніки на
момент проектування.
Дані обмеження
ніби «вирізують» визначений відрізок
на S-подібний кривій. І вже залежно від
вирізаної ділянки, крива може бути
опуклою чи увігнутою (початкова ділянка),
наближатися до лінійної (середньої) або
увігнутої (кінцевий) чи апроксимуватися
ними. Таким чином у процесі розвитку
операційної системи варто виділити три
або навіть чотири етапи життєвого циклу,
щоб характеризувати поточну ефективність
будь-якої операційної системи (див. рис.
2).
Рис. 2 Графічна
інтерпретація локального циклу
Етапи життєвого
циклу операційної системи
Етап
перший
(I) – зародження
і формування операційної системи.
Він характеризується порівняно незначною
ефективністю Е1 і відносно низькими
темпами її зростання (слабкий підйом
кривої).
Головна причина
«незадовільної» ефективності –
недостатньо виражені ефекти координації
й інтеграції, тобто на цьому етапі ще
не сформовані всі необхідні основні та
допоміжні ланки, а координація між вже
завершеними ще надто слабка.
На цьому етапі
потрібна особлива (переважно централізована)
система менеджменту, що припускає
виняткову концентрацію повноважень і
відповідальності.
Етап
другий
(II) – швидке
зростання ефективності.
Віддача, тобто поточна ефективність,
тут збільшується за рахунок зняття
обмежень координації ланок, підрозділів
і їхніх функцій.
Операційна
система сформувалася як цілісність. На
другому етапі змінюються вимоги до
операційних систем. Над-концентрування
повноважень і відповідальності
поступається місцем їхньому збалансованому
розподілу. Головна передумова керування
операційною системою – це раціональна
внутрішня структура, правильна організація
інформаційних потоків і чітка спеціалізація
підрозділів і ланок, що виражається у
розподілі зон відповідальності.
Етап
третій
(III) – період
стабільності.
Він характеризується практично найвищими
показниками ефективності функціонування
операційної системи (Е2 та Е3), незмінністю
(сталістю) вихідних параметрів системи,
низькою імовірністю відмовлень, високими
показниками живучості і чутливості
тощо. Тут резерви ефективності (Е3 ≈
const ≥ Е2) пов’язані з керуванням витратами,
раціональною системою стимулювання з
частковими технологічними поліпшенням
і перенавчанням персоналу.
Період стабільності
найбільш тривалий етап існування
операційної системи. Він прямопропорційно
залежить від стилю керування операційного
менеджера, наявності та якості вхідних
ресурсів, маркетингової служби. За
реальних ситуацій даний період є
найважчим у плані тривалості збереження
мети організації, її стратегії і тактики.
Етап
четвертий
(ІV). Він включає дві ділянки – А та Б.
Ділянка
А – стадія
спаду ефективності,
на якій йдуть «сигнали тривоги» про
втрату досягнутих значень Е2 (Е3) та решти
параметрів системи. Тут вирішується
проблема вибору – ліквідації чи
модернізації операційної системи, зміни
дислокації, призначення.
Ділянка
Б – приріст
ефективності.
Показник приросту ∆Е в цей період
незначний і зв’язаний, радше, зі
згортанням діяльності.
Зниження ефективності
на даному етапі спричинюється двома
групами впливу:
1) зміною зовнішніх
умов функціонування, наприклад, зниженням
цін (розширенням маркетингового поля),
зменшенням обсягу реалізацій, активізацією
конкуренції тощо;
2) внутрішніми
деструктивними процесами, пов’язаними
з падінням дисципліни і відповідальності,
погіршенням відносної «якості персоналу»,
фізичним і моральним застаріванням
устаткування тощо.
З аналізу S-подібної
кривої життєвого циклу виходить, що під
час проектування операційної системи
«від нуля» перший етап можна істотно
скоротити, на відміну від періоду
переходу її в нову якість чи модернізаційного
циклу.
На другому і
четвертому етапах життєвого циклу дуже
важливо забезпечити формування гнучкого,
чутливого до інновацій менеджменту, що
забезпечить якнайшвидший вихід на
обґрунтування рішень щодо подальшої
долі системи.
Дуже часто на цих
стадіях виникає необхідність заміни
колишнього керівництва на нове, яке
здатне неупереджено й об’єктивно судити
про перспективи даної операційної
системи.
Система керування
операціями, що є, таким чином, гнучкою
та розвинутою системою вимог щодо
ефективності менеджменту, повинна
ґрунтуватися на S-подібній кривій
життєвого циклу.
З позиції
S-подібної кривої можна виділити
визначений клас операційних систем із
надзвичайно високим запасом мінливості,
тобто здатних до переходу на нові ділянки
цієї кривої без ліквідації бізнесу. В
галузі консервативного бізнесу – це
банківські та освітні, інформаційні
системи.
Источник